І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Т11-31. Аракано младший в Хэлкараксэ.

Младший сын

читать дальше



@музыка: нема

@настроение: опівнічне

@темы: моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
27.12.2012 в 13:30
Пишет  Klod:

Юрій Іздрик

небеса все зробили щоби були ми з тобою не разом
небеса записали нас на різно як каву і чай
і у кожного з нас є свій камінь наріжний і стрази
та не має ніхто з нас ні від себе ні від кого ключа
і спливають намарно дні-моменти коменти і чвари
і течуть паралельно дві могутні і дикі ріки
і не випустиш пару і не зліпиш ніяк із нас пари
ми щезаємо тихо як злітає пушинка з руки
але руки і ролі ниті-пальці і пасма волосся
вже заплутались косо у косу і в розвилку вузлів
і повільно як равлик зникає твоє відголосся
і лишаються плями від доторків подихів слів
і довільно міняються розміри ритми і теми
і немає прогнозів ні про грози ні про рози вітрів
вигрібаєм як можем відгрібаєм по повній системі
ще до нас не один вже згорів чи здурів та ніхто не зумів
нас зробили нарізно нас назвали запізно і звели
нам давали вакцини нам навісили ціни на все
але світиться небо у пробоїнах битої стелі
і рука у руці як ріка у ріці – вітер гонить а хвиля несе
небеса все зробили але ми відійшли й розламали
і зібрали на ново й запустили інакший маршрут
ми вчимося любити і тому нам усього замало
ми повсюди й ніде нас ніхто не знайде ми не там і не тут
наші фантомні болі і чорнильні хімічні атаки
ця мімікрія стилів і це підглядання здаля
ми «нємєстниє» тут ну бо ми емігранти з ітаки
і наш острів плавучий – це наша священна земля

URL записи

@музыка: Нема

@настроение: Посереднє

@темы: Поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Мир под названием Сварга
Сварга (др.-инд. svarga, «небо»), в индуистской мифологии рай Индры (индралока), расположенный на вершине горы Меру в антарикше. Столица Сварга— Амаравати, где находится дворец Индры Пушкарамалини. В нём Индре прислуживают маруты, риши и сонмы богов, а апсары и гандхарвы услаждают его музыкой и танцами (Мбх. II 7). Дворец окружён парком Нанданой, где живёт корова Сурабхи, растут «кальпаврикши» — деревья, исполняющие желания, а рядом с ними легендарное дерево с золотой корой — «париджата», добытое при пахтанье океана богами и асурами. Париджата наполняет благоуханием всю Сваргу и особо любимо женой Индры Сачи и апсарами. Его попытался однажды похитить асура Андхака, но был убит Шивой. Помимо богов и божественных риши, Сваргу по приглашению Индры могут посещать смертные герои (напр., Арджуна), а после смерти сюда попадают храбрые воины, павшие на поле битвы. Они наслаждаются жизнью в Сварге до тех пор, пока не придёт срок их новому рождению на земле. image
Пройти тест


@музыка: Ніна Хаген "Калі Дурга намо нама"

@настроение: нормальне

@темы: тести

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
К 6.10 Карнистир и Халет. Отношения, возможно чувства и связанное с ними решение Халет уйти.

Он и она



@музыка: Плач Єремії "Вона"

@настроение: нормальне

@темы: моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Покрадено у  ~ Танаис ~



На жаль дуже часто всі наші мрії закінчуються ось так. Реал - він такий реальний.

@музыка: Айре і Саруман "Фіріель"

@настроение: меланхолічне

@темы: сильмовське, кліпи

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)


Якби Радагаст з фільму був принаймні таким, як на цьому малюнку...

Трохи Вікіпедії

Професор про Істарі

@музыка: нема

@настроение: безсоння

@темы: гобіт

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ці ельфи є зараз кінозірками і дуже популярні)

К 6.14 Трандуил рассказывает Леголасу о том, почему погиб Орофер

читать дальше



@музыка: нема

@настроение: спати час

@темы: моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
23.12.2012 в 02:08
Пишет  Oksenia:

Прекрасні волинські молодики грають прекрасну музику...



Listen or download ФІОЛЕТ Зимова for free on Prostopleer

URL записи

@музыка: та сама

@настроение: завантажив на фікбук все втрачене

@темы: українське

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
АУ, як на мій погляд непогане. І зовсім не бачу в ньому нічого специфічно першодомівського. Просто вони поводились як належить - Маедрос та його найменшенький.

К 6.16 Маглор погибает в Дориате и вместо него с Маэдросом в конце остается кто -то из братьев.

- Я больше не могу убивать...
Амбарто сглотнул. Руссандол отвел глаза - он ненавидел слабость и любил последнего оставшегося в живых брата.
Они притаились за обломком скалы. Лагерь Эонвэ виднелся внизу желтыми точками костров.
- Я ведь пошел за тобой, Майтимо... Тогда, в Гаванях. Даже после Дориата.
Маэдрос кивнул.Старший Феаноринг понимал, что надо сказать что-то утешающее, но не мог выдавить из себя ни слова. Сейчас ему нужен был другой сотоварищ в этой опасной вылазке. Нет, не кто-нибудь из Троицы, который мог в боевом запале натворить беды. Макалаурэ - вот кого ему не хватало. Хладнокровного, всегда спокойного Макалаурэ.Прирожденного военачальника - не даром же отец назвал его Канафинвэ.
читать дальше



@музыка: Фіолет "Зимова"

@настроение: недільне

@темы: моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)


Ми зробили це) Хоча довелося вставати о шостій ранку і відкопуватися - Запоріжжя завалило снігом. Але вже об одинадцятій двоє відважних нолдор, прорвавшись машиною через Гелькараксе, сиділи у кінотеатрі і дивилися "Гобіта".
Синуля, ясна річ, у захваті. Зараз він захоплено оповідає домашнім про гонки на зайцях і про епічний поєдинок Торіна та Азога.
Мої враження більш неоднозначні.

Враження про фільм

Перевод впечатлений

фільм

український дубляж фільму

@музыка: Лінд Ереброс "Ельфійська ораторія"

@настроение: хороше

@темы: гобіт

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
21.12.2012 в 20:46
Пишет  riweth:

Nyere
В эту Долгую-Долгую ночь не пугайся ни стука, ни зова,
И ни тени у Круга огня, и ни памяти в сердце своем,
Потому что - пришли и пришли, а кого навещать им другого?
И кому же беззвучно шептать, что еще победим и споем?

Наливай. Вспоминай и пои.
То тебя навещают - твои.

URL записи

@музыка: Тиша

@настроение: Спокійне

@темы: Поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
21.12.2012 в 01:27
Пишет  riweth:

Застольная печальная
Ну, чья бы корова мычала...вот я бы мычал, а врать не мешай, не завидуй и слушай сюда...
И белые звезды спадают за длинный причал, и он от луны отливает в ночи, как слюда. И лунные лодки уходят — им небо вода.
И кто эти белые ночи когда повидал, навеки запомнил, как плещется там серебро. Ай, белые лодки уходят, им небо — вода, и каждая лодка — луна, ледяное нутро. И кружатся луны, и ловят сельдей косяки, и в неводе белом трепещет морская душа. На скалах, нежны, как медузы, дрожат огоньки. А гавань безмолвна, и призрачна, и хороша.
Я был в этих скалах, на этом прохладном песке, на этих камнях, что векам подставляют бока...

Да что я тебе...ты такое слыхал в кабаке, но глупые россказни мимо ушей пропускал.
Ай белые лодки, опавшие листья луны...
Прибрежные воды, как осень, грустны и темны.
Ничто не забыто, ничто не воротится, но
Я помню, что небо и пенное море — одно...

URL записи

@музыка: Ранкова тиша

@настроение: Кінець світу зустріну на роботі)

@темы: Поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)


В давніх арійських текстах Ріґведи описано, що Бог Індра в цей день покотив колесо Сур’ї, а наші давні Пращури – арійські племена, що залишилися на рідній землі – вважали, що це Сварог запалив і пустив у хід Сонячне колесо. Це народився Божич — Син Бога Неба – новий круг Сварога-Зодіака.

Сонячне колесо, символ зимового сонцевороту, до сих пор присутній на різдвяних святах у Карпатах: колесо вкривають горючим матеріалом, підпалюють і пускають з гори.

Календарно-обрядові звичаї в давні часи строго узгоджувалися з астрономічним станом Космосу, завдяки чому в праукраїнців виробились космогонічні міфи про Сотворення світу, великодні, купальські, обжинкові релігійні тексти, що дійшли до нас у фольклорних записах.

Різдво Божича-Коляди – це народження молодого Сонця, яке щодня поборює темряву своїми ніжними промінчиками, що навесні оживляють Землю і всю природу. Закінчується Корочун - найтемніша частина року. Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі дванадцять страв – за числом місяців року. Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі і промовляє: "Дідів кутею пом'яніте і чаркою не обменіте".

Це свято виникло ще у трипільців - в V тис. до н.д. - в часи існування Сонцеподібної Аратти. Наші пращури готували Святвечір - кутю (пшеницю з маком) та 12 страв. У цю святу ніч душі предків, вселені в дідухові, злітаються до своїх родів. (с)

@музыка: "Ой, радуйся земле, ясен світ засвітився

@настроение: нормальне

@темы: язичництво

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Маедрос, котрий вибирає собі в Белеріанді місце, де він може і дати відсіч ворогу, і заспокоїти свою зранену душу - мій давній глюк. І ось трапилась тема...

К 6.21 Маэдрос выбирает Химринг как место для крепости.

Уже который день мы едем по равнине, открытой всем ветрам.
Холодный ветер колышет травы с горьковатым запахом - таких трав не было в Валиноре. Я наклоняюсь с коня, и срываю верхушку. Растираю меж пальцами. Откусываю стебелек.
Наверное на этой равнине и должны жить такие травы с горьковатым вкусом отчаяния.
Я не отчаялся, нет. Я счастлив, что выжил. Я сказал об этом всем - и в первую очередь своему спасителю. Я счастлив, эльдар. Я - как эта горькая трава, которая стала такой под ударами холодного ветра.
читать дальше



@музыка: Мельница На Север

@настроение: втомився

@темы: моя творчість

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Скінчилося голосування по Драббл-фесту. Як завжди отримав медальки за клоунаду, а те, що писав серцем, зосталось непоміченим.
Оскільки не перечитував фестовські матеріали з літа, то навіть і сказати не можу зараз, що мені сподобалось. Єдине, що зараз можу пригадати - це чудовий Маедрос в ролі Гамлета. Все інше потрібно прочитати наново.
Це вперше голосував навмання.

@музыка: нема

@настроение: посереднє

@темы: драббл фест, роздуми

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
З "Книги фанфіків" щезли фіки за останній місяць. А я навіть не пам'ятаю, що саме там розмістив.

@музыка: нема

@настроение: злий

@темы: глюки

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
А чи могла феа вирушити з Мандосу назад у Середзем'я?
У вигляді привиду, наприклад...
*Задумливо чухаю потилицю*

@музыка: Арія "Река времен"

@настроение: Немножко нервно

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Потягнено у  Jedith

10 примітних віх цього року

@музыка: Пікардійська терція "Пливе кача"

@настроение: меланхолічне

@темы: флешмоб

12:33

Цитата

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
...І хоч з певного погляду речі, що не існують, віддавати словами легше й не так відповідально як речі сущі, особливо для людей легковажних, а проте для шанобливого і сумлінного історика виходить навпаки: найдужче не даються, коли їх хочеш убрати в одежу слова, і все таки найбільше потребують, щоб їх винесли на суд людський, певні речі, існування яких не можна ні довести, ні навіть припустити, але саме тому, що шанобливі й сумлінні люди трактують їх, мовби речі сущі, на крок наближаються до свого буття, до можливості свого народження.

Г. Гессе "Гра в бісер"

@музыка: Ніна Хаген Мантри

@настроение: Треба щось робити, але що...

@темы: Літературне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Вчора у моєму саду розквітла троянда. У грудні відчувши весну.
Сьогодні термометр впав нижче нуля...
Умовив домашніх не чіпати відважну красуню, нехай загине красиво, а не у глеку з застояною водою.

@музыка: Арія Последний закат

@настроение: Меланхолічне

@темы: Особисте