І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Вчора мені новою поштою надіслали книжку. Називається "Дефіляда в Москві", автор Василь Кожелянко. Маю вже на неї чергу в вісім чоловік, особливо смачні перли зачитував вголос. З почуттям гумору у автора все гаразд. І якраз же трапилось, що прийшла вона саме на сьоме листопада. Цілий вечір читали, тепер мене дражнять політруком))
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Братіє і сестри во Толкіні, злобний Ноло дуже сумує за колишнім життям і за всіма вами. Ніхто не хоче замовити мені оповіданнячко, яке я спробую написати на планшеті лівою рукою?) Хто кине мені гарну тему - тому і подарую його на Новий рік з присвятою. Всім веселого Хелловіну, він же Велика Ніч.
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Треба ж розповісти, як я дійшов до такого життя і став "убивцею невинних дітей" (цитата від Юлі Понеділок) Все почалося з того, що в дитинстві я дуже любив читати журнал "Барвінок". Я його просто обожнював, при чому мене не влаштовував російськомовний варіант журналу для чемних запорізьких діточок. Я вимагав "Барвінка" українською і батьки врешті решт мені його передплатили. Бо журнал "Мурзілка" я урочисто спалив на вогнищі біля нашого дому, голосно співаючи бандерівських пісень, яким мене навчили родичі з Волині. Всі вони, ясна річ, приховували свою людожерську сутність, але щоразу, відвідуючи Волинь, я приїздив звідти з новим числом "Барвінка", виданим у підпільній типографії міста Луцька. Ззовні "Барвінок" був схожий на звичайний (як ви вже здогадались, я вимагав його з батьків лише для конспірації), але зміст його був геть ччервоночорний, а на кожній сторінці було по рецепту як розпинати словянських мальчиків і пити кров російських немовлят. За допомогою цього журналу я зазомбував і перетворив на бандерівця свого друга-росіянина, з яким ріс в одному дворі. Злощасний мій приятель, опісля двох чисел "Барвінку" вже співав "Червону калину" і "Ще не вмерла". А коли виріс - вступив до батальйону "Азов". В проміжку мій друг побував у Москві і підкинув зловісного "Барвінка" до тамтешньої української бібліотеки. Я навіть боюсь уявити, скільки діточок тепер мріють поповнити наші лави. Мало того - "Барвінок" успішно зазомбував бібліотекарку московської української бібліотеки, котру зробили директоркою якраз з метою випалити в бібліотеці всю крамолу. Але вона зламалася вже на першому числі, і її було викрито доблесним російським письменником. Зараз бідолаху судять... А ми з другом людожерськи регочемо. Нема зброї, страшнішої за "Барвінок".
"Хоббит: Битва пяти воинств", режиссерская версия Режиссерская версия "Битвы пяти воинств" должна появиться на DVD в середине ноября, а пока доступен ролик со всеми сценами, которые будут добавлены/изменены в режиссерке. Из того, что не ограничивается парой кадров, примечательно следующее: - попытка Больга отобрать у Гэндальфа Огненное Кольцо. Не удалось, потому что Галадриэль появилась как раз вовремя; - гномья кавалерия верхом на горных баранах. Это даже эпичнее, чем боевой хряк Даина =) А еще в режиссерской версии гномы Железных Холмов успели чуть повоевать с лихолесцами, прежде чем появились орки; - самая продолжительная сцена - поездка Торина сотоварищи к Вороньей высоте на гномьей бронемашине (колеснице, запряженной все теми же баранами) через вражеские боевые порядки. Очень зрелищно. Колесница в умелых руках - натуральное оружие массового поражения; - еще немного коротких, но не менее зрелищных боевых эпизодов. Бофур, оседлавший тролля, Леголас, летящий на птеродактиле, Беорн, десантирующийся с орла прямо в гущу схватки; - Альфрид, сам того не желая, помог Гэндальфу одолеть еще одного тролля. Вопрос о том, удалось ли ему уцелеть после того, как он застрял у тролля в глотке, остается открытым; - конечно же, сцена, которой так не хватало в театральной версии. Похороны Торина, Фили и Кили. Торина, как положено, хоронят вместе с Аркенстоном. Красиво и трогательно. После прощания - "Король умер. Да здравствует король!", и Даин в короне нового правителя Эребора.
Горисмерть Расцветает такая ночь только раз – и то… Может быть, темнота не та, времена не те? На поляне моей золотистая горисмерть развернет бутон. Я пока никто. Но несет ветерок в дома аромат цветов, аромат потерь. Что же, князь мой, ты веришь в силу замков и стен?
Золотистая горисмерть, серебро луны, это ты отразился в зеркале или нет? В этом городе свечи гаснут, немеют люди, дома темны. Что нам толку ныть? Вот сплетается тихой песней судьба иных, что поделать с ней? Только встать и подпеть – охрипшим и в тишине.
Князь мой, брат мой, чужой и близкий, и вот еще… Входит смерть наша в город с кинжалами под плащом. Ты не знаешь причины, не знаешь ее, меня.. Но цветет горисмерть в лесу, и шаги звенят. Я пою тебе, я храню тебя, выходи. Много способов проиграть. Победить – один.
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Була балачка про те, чи варто приймати закон, котрий дозволяє цивілам носити зброю. Думаю, що варто. Більше того, варто було б прийняти ще й закон про необхідну самооборону. Думаю, що злочинність це не підвищить, а от бандюки боятись будуть.
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Коротше, зі святом, мужики. Жити нам до ста літ і горілку пити як гоголівським запорожцям, коли це все закінчиться.
АПД Щоб не казали, що ми захопили собі це свято як гендерні хижаки - дівчатам-воїнам і волонтеркам нашим окремий респект і шаноба. А особливий респект Наді Савченко. Сто літ їй жити і вибратись від орків здоровою і цілою.
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Давно я не бачив малюнків Дженні. читать дальше Черговий раз Фінголфіна хочеться одягти по формі - зимовий варіант)) От йшли вони і не були певними, що взагалі доберуться до місця. Однак йшли. Єдині ліки від мого нинішнього песимізму - а ми чи дійдемо куди треба - взагалі не вилазити на люди і в Мережу. Бо гидко дивитись на передвиборну агітацію. Взагалі вибори - це щось страхітливе і огидне. Я казав що я монархіст?))) Король сказав - і всі пошикувались. Порядок і спокій. На жаль, в реальному житті доводиться терпіти і клоунів і шапіто. А в цьому цирку клоуни часто звуться Пеннівайзами.
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Був вдома. Пройшовся містом. Знову та сама історія - відвик я від людей. На тому ж самому місці стоять ті самі бабці з пласкими москальськими мордами. Кілька років тому вони ж стояли за Яника, тепер стоять за Охренаційний блок. Вони навіть не зістарілися, такі ж самі й лишились, наче законсервовані. Тут таки поруч в тісному союзі сидять ще кілька ходячих нещасть від Укропу і сепарського Нашого краю. Обговорюють, скільки їм платять роботодавці. Ні, я не починаю задавати патосні питання типу - за що воювали. Але ж скільки гарних хлопців лягло, щоб отакі стерви знову продавали вітчизну за 50 грн в день, чи скільки їм зараз платять. Якби можна було на військовий час та й відмінити вибори. А Пороха - гетьманом, і щоб призначав мерів та інше керівництво сильною рукою.) АПД Ще й довелося якусь жінку захистити від пласкомордих. Вона спитала в орчихи те, що я озвучити погидував - за скільки вітчизну продаємо і чи не хочеться крисам на Донбас разом з жопоблоком. Криса заверещала так, що довелося її ввічливо заткнути. Там, де я зараз, хоч морди нормальні і нерви ціліші.
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Нещодавно приснився ідіотський сон. Наче я Фінголфін і їду на поєдинок. На нашому старому джипі, котрий навернувся ще минулого літа. Поруч з собою маю гранатомет "Валар" (Нє, це не жарт, є такий). В якості підтримки на другому сидінні принишк ПК "Ельф" (ніколи не бачив, але чомусь певен, що це він) Зручненький з вигляду. Степ. Спека. Море. Настрій томно-розслаблений. І раптом мене гальмують на нашому ж блокпосту і починають оповідати про Мінські домовленості. Хлопці кажуть, що я матюкався уві сні, наче й справді Моргота побачив. Ні, я абсолютно не проти дипломатії. Однак осінні дні такі довгі. Ганяти нас більше треба, ось що.
Під мостом човен на мості тролейбус до мосту вздовж дороги йдуть тополі і час уже нас ловить поодинці і ловить дуже швидко хоч поволі по краплі по секунді по хвилинці
мураха в світлім бурштиновім клеї кудись спішить через сто тисяч років ліхтарний німб бурштинова колиска годинник перетравлює майбутнє і ластівки понад водою низько віщують дощ присутнім й неприсутнім
Осінь цього року заблукала. Руна Іса тане від південної спеки, але тримає скутим хід подій. Під попелом Браголлах тліють жарини. Де кінь, де меч, де степ... Як ми до цього дожили?
І завмирає час як крук на гілці гойдається під вітром ловить сніг порожня батарея і в мобілці ні приголосні ані голосні непевно уповільнено повільно неначе чуеш дай-но свій щоденник повторення всього що є буденне і є ота складна твоя наука я її вивчив і здіймаю руку аби відповісти без підготовки у кожнім поруч відчувати вовка і зиму чути в кроці тих що поруч пуста правиця смерть сидить ліворуч і плаче на плечі немов дитина час завмирає тягнеться година і серце нерухоме у долоні протягує тобі чужа людина напевне вже чужа невідворотно рука холоне дарма що спекотно це відчуття зими що йде від тебе липневий полудень солодке стигле небо кавун тріщить як лід під час відлиги
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Кольори прапору змилили, бля. Не розпізнав Феанорінгів. Суки, хто здійняв руку на Нацгвардію, краще не кажіть мені за патріотизм, все одно морда буде бита. Братовбивці, що прибігли за трьома уродами - мужоложцем, злодієм-гречкосієм і націонал-ганьбою України з його гістеричною бабою, що вам зробив той пацан-призовник. Мордор вас любить, безславні ублюдки. АПД Ті зміни до Конституції в усій роті читав один я. Не засуджую, на відміну від нечитавших.
З днем народження, країно! Цінуйте свободу. Любіть свою землю. Перемагайте власних драконів. І нехай повернуться живими і з перемогою всі ті, хто зараз боронить нашу країну.
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Якщо на українский прапор потрапляє кров - він стає червоночорним від люті. З Днем Прапора, українці. Нехай він зостанеться навіки небесносонячних кольорів.
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Виявив, що мене навіть не тягне зайти на ФБ і подивитись, що там накреативили толкінуті. От зовсім не хочеться. Це якась нова стадія обмерзання душі. Може настав час переходити на "Гру Престолів"?)