Я це знайшов...

Пісня гномів з "Гобіта" українською мовою

Англійською

@музыка: Song of the Lonely Mountain

@настроение: ліричне

@темы: гобіт

---

Читальний зал

Придбав собі справжнісіньке диво - збірник поезій Ліни Костенко видання 2011 року. Зазвичай поетка неохоче дає згоду на друк вибраних поезій, і ми, її поклоники, мали задовольнятись збіркою 1989 року, добути котру було доволі непросто.
"Річка Геракліта" - так називається збірка, і назва нагадує про те, що двічі в одну річку не увійдеш, а минулого не повернеш. Вірші відбирала донька пані Костенко, Оксана Пахльовська, і підібрані вони за традицією швидше японською - по чотирьом порам року.
Частина цих віршів у синій збірці-89 є. Однак - це видання кишенькове, його можна носити з собою. Гарно ілюстроване, з закладочкою (обожнюю закладочки-стрічечки)
Ноло задоволений як кіт

І творять графіку химерну
в польотах бриючих низьких
останні Музи постмодерну —
ворони звалищ приміських.

* * *
А вечір пролітає, наче крижень,
черкнувши місто синіми крильми.
У сріблі заворожених наближень
ми вже як тіні, ми уже не ми.

Це як гіпноз, як магія безодні,
як струм жаги, що в голосі болів,
коли вуста пекучі, аж холодні,
уже не здатні вимовити слів.

* * *
Моя пам’ять плаче над снігами,
де стоять берези і хрести.
У зимові срібні амальгами
біле сонце хоче прорости.

Я живу, бо ще мені живеться.
Бо живу, дав Бог мені снаги.
Із твого невидимого серця
кров калини капле у сніги.

* * *
Надходить ніч. Думки у неї хмарні.
Бринить дорога на одній струні.
Нічного міста вафельки янтарні
тихенько тануть десь удалині.

І творять графіку химерну
в польотах бриючих низьких
останні Музи постмодерну —
ворони звалищ приміських.

* * *
Люблю твій степ і подих твого степу.
Міраж кринички і міраж осель.
Поклавши крила на велику спеку,
стоїть над степом сірий журавель.

Тут всіх було — і половця, і грека.
Віки замкнула на басовий ключ
бандура степу, бурштинова дека
з голосниками гайдамацьких круч.

Громи рокочуть десь там на пониззі.
Люблю твій степ. Усе твоє люблю.
Мені самотньо, як в Червоній книзі
останньому у небі журавлю.

@музыка: Тихо Дунай воду несе, фольк

@настроение: недільне

@темы: поезія

---

Флешмоб

Потягнено у Findor Carias



1. Любимая книга?

Сильмариліон.

2. Какую книгу прочли большее количество раз?

Не можу назвати якусь одну, бо дуже люблю перечитувати книги, особливо збірки віршів.

3. Какую книгу начинали читать много раз, но так и не смогли закончить?


Ю. Каныгин "Трезубец или крест" Якби мені потрапив до рук автор, то його врятував би хіба що поважний вік.

4. Книга, которую обязан прочесть каждый?

"Махабхарата", хоча б у переказі

5. Книга, которая является лучшим снотворным для вас?

Дж. Джойс "Улисс"

6. Книга, которая изменила ваши взгляды на жизнь?

Рамачарака "Религии и тайные учения востока"

7. Которая заставила вас заливаться слезами?

М. Горностаєва "Вогнедан, Повелитель". Слізьми не заливався, але просльозився.

8. Которая стала причиной безудержного смеха?

Я. Гашек "Пригоди бравого вояки Швейка"

9. Которую читали всю ночь напролет и не могли остановиться?

Таких було багато) З недавнього - Озар "Святослав Хоробре"

10. Какую книгу бы пожелали экранизировать, будь вы режиссером?

Хотів би зробити повнометражний анімаційний мультфільм по "Сильмариліону" Чітко по тексту, без Берена і Лутіень на першому плані) З Айнур, Виходом нолдор і епічними битвами.

11. За какого книжного персонажа вышли бы замуж/женились?

Якось про це не думав)

12. О прочтении какой книги вы жалеете?

Не маю такої звички - прочитав і прочитав, навіть якщо не сподобалось.

13. Любимое произведение русской классики?

Ф. Достоевский "Идиот"

З української класики

Л. Українка "Руфін і Прісцилла"

14. Зарубежной?

Г. Гессе "Гра в бісер"

М. Сикибу "Повесть о Гендзи"

15. Любимая серия книг?

Э. Нортон "Колдовской мир"

16. Книга, которую круто прочитать в туалете?

Ст. Кинг "Оно"

17. Самая страшная книга, которую вы читали?

Ст. Кинг "Кладбище домашних животных"

18. Какую книгу планируете прочесть в ближайшее время?

Д. Журавльов "Мазепа - людина, політик, легенда"

А. Кокотюха "Червоний"

19. Какую книгу читаете в данный момент?

Л. Костенко "Річка Геракліта"

@музыка: "Рапсодія вогню"

@настроение: нормальне

@темы: флешмоб

---

І хто тут казав, що наш фендом давно помер...

Деякі безіменні панове якось висловились, що Толкін-фандом воскрес з появою фільма "Гобіт" І з радістю накинулися розтягувати по пейрінгам бідолашних гномів ПіДжея. Але вони не оригінальні... Ну зовсім не оригінальні. Любі анонімуси, це уже давно боян

18.01.2013 в 04:36Пишет  Girdle of Melian:

Будем модными! старая порнография по гномов и Бильбо )))
заявка:Торин/Балин/Двалин/Бофур/Бифур/Бомбур/Фили/Кили/Дори/Нори/Ори/Оин/Глоин/Гэндальф/Бильбо (два последних могут быть не слэшные). Слэш. Рейтинг по усмотрению. Описание действий каждого гнома во время оргии обязательно... ну как мимо то пройдешь?! конечно я взялась.

<

Бильбо возвращался с разведки. Он медленно продирался через густой кустарник, проклиная все и вся за изодранные рукава и исцарапанные руки. И этот проклятый лес и эти сомнительные приключения казались ему сейчас каким-то страшным наказанием. Он продвигался на звук знакомых голосов, которые были слышны все отчетливее. На стоянке, судя по всему, что-то стряслось, и хоббит прислушался.
- Нори, твой так набух, ха-ха-ха! - Ори звонко смеялся.
- Заткнись, Ори, на своего посмотри! - взвизгнул Ойн.
- Хи-хи-хи, щас взорвется!!! - хихикал Дори.
- Ой, у меня тоже! Ничего себе! - послышался голос Фили. - Что же теперь делать?!
- Для начала нам понадобится масло, много много масла, - Торин был спокоен, как всегда.
- Ты аккуратнее там, мне щекотно. - Голос Кили звучал как-то особенно жалко.
- Двалин! давай уже неси масло, иначе дело плохо! - подогнал Торин.
- Ой! А вдруг он не захочет выходить?! - Засомневался Бомбур. - Если застрянет там?!
- Ну тогда дело плохо... - вздохнул Балин.
- И что будет?! - Хором выпалили Дори, Нори и Кили.
- Головка оторвется и останется внутри, - спокойно подытожил Балин.
- Вот и я говорю вам - не жалейте масла! - Голос Торина был особенно серьезен и звучал уже совсем близко.
В следующее мгновение Бильбо буквально вывалился на залитую солнцем лужайку, и его глазам предстала картина, которую он еще долго потом почитал за ночной кошмар. На травке под огромным дубом была горой свалена одежда. Абсолютно голые гномы, навалившись друг на друга, сосредоточенно трогали один другого за разные места.
- Наш дорогой взломщик! Дождались! Раздевайся, тебе тоже будет полезно! -Торжественно произнес Торин.
- ГЕНДАААААААЛЬФФФ! - Заорал ошарашеный хоббит. – Гендальф, спасиии меняяяя! Насилуюююют!
- Не пугайся, дорогой друг, - отозвался из соседнего куста маг. - Господа гномы просто нахватали клещей.
Прямо напасть, что тут скажешь.

@музыка: нема

@настроение: Ржу-ні-магу

@темы: білочки, гобіт

---

Так ось ти де був, Таргеліон...

18.01.2013 в 01:43

Пишет  kemenkiri:

Пейзажное
Думаю, вот так могли бы выглядеть остатки крепости Карантира, уцелевшие в Синих горах, эпохе так к Третьей...
arch-heritage.livejournal.com/1444237.html

Бував в тих краях, але асоціації виникали швидше з Хімрінгом. Хоча фортеця Карністіра теж могла бути схожою

@музыка: Фірнвен Пепельный вальс

@настроение: покращення вже сьогодні

@темы: сильмовське

---

Реальне

Сьогодні прикинув і зробив висновок, що реальні проблеми будуть висіти на мені аж до квітня. В принципі - і у квітні теж, але я все ж таки сподіваюсь на відпочинок у горах.
І кудись зникло натхнення, а я здуру записався аж на дві битви.
Дуже болить голова, а небо сіре, як солдатське сукно.

@музыка: нема

@настроение: безсоння

@темы: особисте

---

Питаннячко.

Чи може вважатись толкіністом кіноман, котрий не прочитав жодної книги Професора, зате 12 разів подивився "Гобіта"?
*Задумливо чухаю потилицю*

@музыка: нема

@настроение: втомився...

@темы: білочки, гобіт

---

Старе, але все ж таки миле

15.01.2013 в 22:16

Пишет  Mira Melledain:

Удаленные сцены ВК

@музыка: нема

@настроение: вранішнє

@темы: ВК

---

"А не Трандуил ли это? Нет, не Трандуил..."

Сьогодні весь ранок лежав під столом)

Наша мила секретарка принесла список клієнтів, нею власноручно надрукований. Читаю... Бачу просте російське прізвище і далі - Василь Трандуїлович.

Протер очі, перепитав... Красуня дивиться на мене невинними оченятами і запевняє, що саме так мужика і звуть.

Передзвонив. Клієнта звуть Василь Тріандафілович. Ім'я Тріандафіл, виявляється, у перекладі з грецької означає "Любитель троянд". Воно є у святцях - іменини 21 августа. Якогось злощасного любителя троянд турки стратили у Константинополі за відмову прийняти мусульманство у 17, здається, столітті.

Викликаю свою милу помічницю у справах паперових. Питаю:
- Скільки разів ти ходила на "Гобіта"?
Оченята мило опущені вниз, на щічках рум'янець.
- Тричі...

Німа сцена, завіса

@музыка: нема

@настроение: Ржу-ні-магу

@темы: особисте, білочки, гобіт

---

Для Іліврін

З Днем Народження тебе!

@темы: ПЧ і роззява Ноло

---

Меланхолія від Верлена

* * *

Краса жінок, їх млость, їх руки нездужалі -

Причасниці блаженств, причетниці провин,

I очі, що п'янять за всіх міцніше вин,

Та часом кажуть «ні» самцям, нестримним в шалі,


Їх голос, що завжди притишує нам жалі,

Як навіть зраджує - який хороший він!

Ласкавий спів, ранковий клич, вечірній дзвін,

Прекрасний плач, що мре в затишних згортках шалі.


Мужчина - звір! Життя потворне й навісне!

Коли б прокинулось хоч щось у нас ясне,

Дитинне, радісне - після тяжкого бою


Чи спорзних зустрічей - щось добре, щось живе,

I чисте, й чесне... Що ж ми візьмемо з собою

I що залишиться, як смерть нас позове?

@музыка: Гайдамаки "Під облачком явір похиленний"

@настроение: меланхолія...

@темы: поезія

---

Здається, головний герой "Гобіта" нині не Більбо, а Торін...

@музыка: нема

@настроение: прокачується

@темы: гобіт

---

Ці сучасні діти...

"Тату, давай потроллимо продавщицю - замовимо у неї кожних цукерок по сто грамів"

"А чому бабуся каже, що у кицьки дев'ять життів, якщо кицька не комп'ютерна?"

"Бачу - він хоче миритись.Тоді я йому кажу, ну добре... Давай перезавантажимо Віндовс і почнемо спочатку"

"Наталка каже, що Кілі з Філі дуже кексі. Не смійся, тату, вона дурна. Треба казати - сексуальні."

"Ходімо на "Гобіта" ще раз - я хочу подивитись на Радагаста. Тату, а його зайці теж на грибочках?"

Добре, що мій нолдо уже прочитав книжку... Не подобається мені щось ця каламуть довкола фільму.


І в тему. Щось у цьому таки є))

@музыка: нема

@настроение: покращення вже сьогодні

@темы: білочки, гобіт

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Відьомське

11.01.2013 в 13:44

Пишет  riweth:

Плетенка
Это такая немножко кельтская немножко магия. Берешь товарища и вдохновение - и плетете стихи по строфе с брата. Это огромное удовольствие, как по мне. И вот мы тут снова собрались с viedzm_in немножечко помагичить. Но если кто боится, что мы решили всех-всех заколдовать, то не пугайтесь.

сказка ложь - да в ней намек

Ривэт.
Несу я песню полночью немой, когда любому хочется домой. А мне - от
дома, к ветру и воде. Вода моя, следы мои замой, я буду ветер - в мире и
нигде. А может быть, задую я свечу и стать огнем бессонным захочу?
Ведьм
Несу огонь - от сердца до небес, от сотен масок - к самому себе; и иногда - совсем немного - чушь. Огонь мой, было б легче - сердца без, но я не стану, ибо не хочу. Без сердца путь - страдания и боль. Другое дело - стать самим собой.
Ривэт
Несу себя в ладонях январю. Забрала поднимают неспроста. Я ничего уже не говорю, но цель моя - студена и чиста. И ночь вокруг - а нам трубят зорю. И мы увидим зарево, раз так.
Ведьм
Несу себя, как носят автомат - для вечной жизни и для красоты. Похоже, стоит выжить из ума - чтоб стать настолько ясным и простым: услышав - улыбается зима; увидев - обеляются холсты
Ривэт
Несу слова в метель, за облака, и слово - обжигающий клинок. И будет битва зла и коротка, и каждый в ней, как в небе, одинок. Былое пыль. Ударь наверняка и стань таким, каким себя нарек.
Ведьм
На реки войн ложится лёд времён, на раны стен - повязкой - тёплый мох;
ни одного, из выцветших знамён не вспомнят дети тех, кто взял и смог.
Здесь и сейчас лишь - всё, что мы поймём. Всё остальное - суета умов.
Ривэт
Истает лед, и, давнее неся, под сердце эти реки потекут. И станет ясно: правда, но не вся - мертвящая цикута из цикут. Но вспоминая - не заголосят, а новое полотнище соткут.
Ведьм
И буде шаг - из тишины в огонь; и будет взгляд - прозрачным, как хрусталь. Поёт река, лишаясь берегов. Поёт, лишаясь формы, пустота. И нету в ней - ни битвы, ни врагов - лишь мира длань, немыслимо чиста.
Ривэт
Несу я песню полночью немой. Несу огонь - от сердца до небес. Несу себя в ладонях январю. Несу себя, как носят автомат. Несу слова в метель за облака...
Запомню только для себя самой, как мир в своем горении воскрес, но песню никогда не повторю. О настоящем - вслух не говорят, поскольку польза в том невелика.
Ведьм
Несу слова - в метель, за облака. На реки войн ложится лёд времён. Истает лёд и, давнее неся, здесь будет шаг - из тишины в огонь. Несу я песню полночью немой.
Поскольку польза в том невелика - я рушу клейма, коими клеймён. Мне скажут "это правда, но не вся" - смеюсь, не добавляя ничего: что не сказал - да сложится само.

@музыка: Лінд Ереброс продовжує підіймати настрій

@настроение: коли вже цей день закінчиться...

@темы: поезія

---

Такий довгий божевільний день

Рефлексії втомленого і тверезого Ноло

Дядечко посварився зі своєю інтелектуалкою. Я трохи не сказав вголос "Хвала Богам")
Через те старший партнер напився просто в офісі. Він сидів у мене в кабінеті, а я відпоював його кавою.
Потім заявилися двоє провинних пролетаріїв. Котрі не вийшли на понаднормову роботу 7 січня, мотивуючи це релігійними переконаннями (насправді хлопці просто напилися)
А мажор, який здав в ремонт свою тачку, хотів мати її 7-го ввечері.
Внаслідок під машину лягли обидва боси і юнга Арсен)) А тих побожних алкашів я звільнив, навіть не спитавши дядька.
Тепер вони прийшли саме до нього - дядечко у мене теж побожний, правда в понеділок йому до цього було байдуже)
Вигнав поганців до дідька лисого. Замість них ми уже взяли - дай Боги щоб непитущих.
Решту часу розбирався зі звітами з крамничок запчастин - ненавиджу це діло.
Дядечко тим часом тихо рефлексував на тему жіночої непостійності. Потім сказав, що дама покинула його через те, що він селюк, і заплакав.
Дама його покинула через інше - дядько не любить витрачатися намарне. На щось серйозне він грошей не шкодує, але викидати кошти на розваги теж не хоче. Тобто - він не жадібний, він економний
Тому красуня, яка полюбляє Зюскінда й Муракамі, вирішила, що тут ловити нічого (все ж таки їй тридцять, а дядькові за шістдесят)
Дядечко сказав, що от мені вона була б гарною дружиною - я ж бо теж читати люблю і розумний виріс.
Навіть якби я був нежонатим, зроду б не одружився з тою курвою
Тепер дядечко спить у кріслі, а я тихо страждаю над звітами і обдумую черговий глюк на чергову битву.
Вдома нікого - дружина посварилася зі мною, і вже тиждень у тещі, разом з малим. Сподіваюся, що її попустить.
А тому увечері поїду до Тано у гості. І дозволю собі трошки коньячку. Зовсім трошки.

@музыка: У навушниках тихо грає "Ельфійська ораторія"

@настроение: Кінець світу проминув, а ми його і не помітили

@темы: особисте

---

Тіріонські поганки

Цей фік завершує мою літню фестовську колекцію. Призові тіріонські поганки рулять)

Т11-24. "...if the cowards only remain, then grass will grow in the streets. Nay, rot, mildew, and toadstool" (из речи Феанора в Тирионе). Поганки на улицах Тириона всё-таки выросли



Доброе утро, маленькие телери! Мы с вами начинаем экскурсию по нашему чудесному городу Альквалондэ, с посещением холма Туны и города нолдор Тириона. Почему мы не едем в Валмар, Эллендо? Валмар запланирован на следующий месяц. В Тирионе скучно? Зато полезно для воспитания.
Итак, справа мы видим Гавань с заново отстроенными величественными парусными судами. Куда они плавают? Эллендо, корабли не плавают, а ходят. И мы никуда на них не ходим - разве что на увеселительные прогулки вдоль Побережья. На яхте удобнее, Эллендо? Но на кораблях престижнее.
Улицы нашего города вымощены белым мрамором. Их каждое утро чистят и моют с мылом те нолдор, которые вернулись назад вместе с их королем Арафинвэ. Возглавляет этот акт покаяния сам король - вон тот красивый золотоволосый эльф. Мальчики, не нужно бросать в него огрызки яблок - этот эльда достойно исполняет свой долг.
Мы проходим мимо памятника погибшим телери и начинаем подниматься на холм Туна. Сколько погибло нолдор, Эллендо? Да какая разница. Впрочем, я лично пристрелил троих, исполнив тем свой долг перед Валар и отечеством.
Дорога круто поднимается ввысь. Как и все наши улицы, она украшена драгоценными камнями. Только не вздумайте, дети, произносить при встречных нолдор слова "Резня в Альквалондэ". Эллендо, ну зачем... Бедняга отдал тебе все украшения? Отличная работа, совсем как в старину. По возвращении бросишь их в море - это традиция.
Мы вступаем на улицы Тириона. Почему эти дома заросли травой и плющом? Они пусты, их хозяева ушли в Исход. Что такое Исход, Эллендо? Это символ неподчинения власти, гордыни и самоуверенности. Да, символ и не более. Тот, кто идет в Исход - никогда не возвращается к нормальной жизни созерцателя. Даже король Арафинвэ и его эльдар, мне кажется, не до конца вернулись в нормальное состояние.
Улицы Туны покрыты мхом и плесенью. У тех, кто остался, не остается времени на уборку, они приводят в порядок наш любимый город у моря. Вот эти дома жилые... А вот и знаменитая башня Миндон и королевский дворец. Грустное зрелище, неправда ли... Населено только западное крыло, да, вон там королевские покои. Осторожно, Эллендо, не наступи на поганку, их тут множество.
Именно на этой площади безумный нолдо призвал своих соотечественников идти в Исход. И предрек - как это там на квенья: ."...if the cowards only remain, then grass will grow in the streets. Nay, rot, mildew, and toadstool" Что это значит, Эллендо? Не знаю, древний квэнья давно уже мертвый язык, он слишком сложен. Мы говорим на телерине, упрощенном квэнья, и нам этого достаточно. Но в методических указаниях по обучению, утвержденных в Валмаре, сказано: "безумец воскликнул, что оставшиеся здесь нолдор - трусы, и улицы Тириона покроются мхом, грибами и плесенью". Это явная ложь - не о грибах и плесени, но о трусости оставшихся. Запомни, Эллендо, смелость не в сопротивлении, но в повиновении.
Ты спрашиваешь, как звали этого безумца? Я не помню его имени...

@музыка: "Плач Єремії" Забудь мене

@настроение: сонно-меланхолічне

@темы: моя творчість

---

Баллада о времени

08.01.2013 в 15:33

Пишет  JRRT-drabbl:

Совсем уж запоздалый гость  Earwing приносит странный аппарат, показывающий картинки на белой стене...

@музыка: В. Висоцький Баллада о времени

@настроение: нормальне

@темы: сильмовське, кліпи

---

І знову вербуємось до війська

08.01.2013 в 21:06

Пишет  nolofinve:

Сбор команд: Нолдор Белерианда

Код

">

Сбор команды

"Нолдор Белерианда"

Нолдор Трех Домов, Феаноринги, Нолфинги, Арфинги

Все те, кто любит наш чудесный край - присоединяйтесь

Уже в армии
 Гильнарэ
 naurtinniell
 zdrava
 riweth
 nolofinve
 Mormeril
 Talarin
 Ilwen
 ~Elle

@музыка: нема

@настроение: посереднє

@темы: БПВ

---

Архівне

Нион

Фингон - Маэдросу


Да будет так - по слову моему...
Предчувствием, не скованным Проклятьем,
Прольется над землей охрипшей: "Братья..."
И снова сгинет, падая во тьму.

Восточный ветер гонит облака,
Разбуженные гаснущей надеждой.
Все будет, но - не так, как было прежде...
И падает бессильная рука,

И снова ты отводишь темный взгляд,
Не помня о нагрянувшем рассвете.
Но полно! Это лишь восточный ветер,
Не западный... не оглянись назад,

Не оглянись, не вдумайся, но знай...
Орлиный клекот нарастает въяве.
Не ведаю, в своем ли был я праве,
Но только... только ты не умирай!

@музыка: тиша

@настроение: йду спати

@темы: сильмовське, поезія