четверг, 07 июня 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Щоб тих голосувальників з падлючої Ради барлог... стонадцять разів, не знімаючи доспіхів. Ненавиджу уродів.
Нічого - блискавкою туди вже било. Перун розбереться, де свій, де чужий. А ми - допоможемо.
І треба ж мені було розхворітись якраз на акцію протесту...
Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люди.
Настане суд, заговорять
І Дніпро і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... І не буде
Кому помагати:
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами! (с)

Нічого - блискавкою туди вже било. Перун розбереться, де свій, де чужий. А ми - допоможемо.
І треба ж мені було розхворітись якраз на акцію протесту...
Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люди.
Настане суд, заговорять
І Дніпро і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... І не буде
Кому помагати:
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами! (с)

среда, 06 июня 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Хворий, злий, температура сорок. З треду втік, щоб нікому не нагрубити.
Не люблю, коли імхи по життю активно тягнуть в Арду. При чому - абсолютно не вникаючи ні в логіку подій, ні в логіку характерів.
Я розумію подібну суперечку, коли мова йде про образ героя, незвично потрактований. Або про оцінку якоїсь події. Але це таки було щось, йа плакаль.
Гаразд, вихворіюсь, напишу щось іще.
Не люблю, коли імхи по життю активно тягнуть в Арду. При чому - абсолютно не вникаючи ні в логіку подій, ні в логіку характерів.
Я розумію подібну суперечку, коли мова йде про образ героя, незвично потрактований. Або про оцінку якоїсь події. Але це таки було щось, йа плакаль.

Гаразд, вихворіюсь, напишу щось іще.
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Захворів. На роботу поїхав все одно, тепер тиняюсь як зомбі. Злий, наче біс - даунецькі таки протягли закон про російську мову.
"Німії, подлії раби, заснули, як свиня в калюжі, в своїй неволі"
Класик був правий, що поробиш.
"Німії, подлії раби, заснули, як свиня в калюжі, в своїй неволі"
Класик був правий, що поробиш.
вторник, 05 июня 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Почав читати Д. Андреєва "Роза міра". Глюк доволі якісний, хоча місцями напружують всі ці уцраори і Гаттунгри. Автор явно божевільний - десять років сталінських тюрем далися взнаки. Але в його безумстві є своя система.
Телефонував Тано, питав, як мені ця книга, яку він же мені і підсунув. Просив заїхати до його мами, там він зоставив мені ще якусь книгу - про оккультні таємниці Третього Рейху.
Не втямлю лише одного - як широка російська душа Тано може вміщати в собі наскрізь антитоталітарну "Розу міра" і "ангбандську естетику Третього Рейху". Про мене, орк гидкий в будь якому однострої - і орком здохне. І нічого естетичного в орках нема, їх можна тільки вивчати з точки зору зоології.
Втім, Тано вже пройшов захоплення ЧКА, сатанізмом, якимось безумним різновидом Каббали, чорною магією,теософією, окультизмом і поклонінням Вотану. Від Вотана він плавно приплив в ангбандську естетику - і тепер активно з неї преться. І навіть не можна сказати, що він переросте - мужику уже добре за тридцять.
І все ж таки я з нетерпінням очікую повернення мого дивакуватого друга. Адже - зостанься він в Німеччині назавше, мені не буде з ким і коньяку випити)
Телефонував Тано, питав, як мені ця книга, яку він же мені і підсунув. Просив заїхати до його мами, там він зоставив мені ще якусь книгу - про оккультні таємниці Третього Рейху.
Не втямлю лише одного - як широка російська душа Тано може вміщати в собі наскрізь антитоталітарну "Розу міра" і "ангбандську естетику Третього Рейху". Про мене, орк гидкий в будь якому однострої - і орком здохне. І нічого естетичного в орках нема, їх можна тільки вивчати з точки зору зоології.
Втім, Тано вже пройшов захоплення ЧКА, сатанізмом, якимось безумним різновидом Каббали, чорною магією,теософією, окультизмом і поклонінням Вотану. Від Вотана він плавно приплив в ангбандську естетику - і тепер активно з неї преться. І навіть не можна сказати, що він переросте - мужику уже добре за тридцять.
І все ж таки я з нетерпінням очікую повернення мого дивакуватого друга. Адже - зостанься він в Німеччині назавше, мені не буде з ким і коньяку випити)
понедельник, 04 июня 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Вивішу і я музику зі свого плейлисту. Особливої екзотики у мене нема, але... На даний момент відомий псих Ноло найчастіше слухає обране зі свого плеєра. Там я усе розіклав по папочкам - акуратний я)) І витягую з папочок приблизно ось таке на сьогодні і на наступний день.
Папка Європа +
Папка "Українська збірка"
Папка "Рок"
Папка "Окуджава"
Папка "Класика"
Папка "Барди"
Папка "Линд Эреброс"
Папка "Медитация"
А потім дивуюся, чого у мене з головою не все гаразд))
Папка Європа +
Папка "Українська збірка"
Папка "Рок"
Папка "Окуджава"
Папка "Класика"
Папка "Барди"
Папка "Линд Эреброс"
Папка "Медитация"
А потім дивуюся, чого у мене з головою не все гаразд))
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
"Чайник" Ноло прочитав ПКА... Майже до ранку просидів.
Зараз намагаюся зібрати глюки докупи і піймати за хвоста свою думку.
читати тут
перевод
І ось рецензія, так би мовити професіональна. Незважаючи на мою незгоду з деякими акцентами - рецензент майже у всьому має рацію. Але аналогії з гравцями у нього нема. Зате є аналогія з рольовою грою. Я б сказав - це не зовсім так, рольовики грають самі, і самі відповідають за свої дії. І синці та гулі у них бувають справжні.
tolkien.su/forum/index.php?topic=20064.0
Зараз намагаюся зібрати глюки докупи і піймати за хвоста свою думку.
читати тут
перевод
І ось рецензія, так би мовити професіональна. Незважаючи на мою незгоду з деякими акцентами - рецензент майже у всьому має рацію. Але аналогії з гравцями у нього нема. Зате є аналогія з рольовою грою. Я б сказав - це не зовсім так, рольовики грають самі, і самі відповідають за свої дії. І синці та гулі у них бувають справжні.
tolkien.su/forum/index.php?topic=20064.0
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Цей глюк переслідує мене, авжеж)
URL записи
АПД : А я додам свого перекладу - колись перекладав з квенья, ага. Автор вірша - Tirfiono
глюки тут
04.06.2012 в 00:29
Пишет Альре Сноу:URL записи
АПД : А я додам свого перекладу - колись перекладав з квенья, ага. Автор вірша - Tirfiono
глюки тут
воскресенье, 03 июня 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Поздравляю Amarth с Днем Рождения.
Вместе с поэтом Н. Гумилевым желаю отыскать зачарованный остров любви,творчества, радости и счастья
Зачарованный викинг, я шел по земле,
Я в душе согласил жизнь потока и скал,
Я скрывался во мгле на моем корабле,
Ничего не просил, ничего не желал.
В ярком солнечном свете — надменный павлин,
В час ненастья — внезапно свирепый орел,
Я в тревоге пучин встретил остров ундин,
Я летучее счастье, блуждая, нашел.
Да, я знал, оно жило и пело давно,
В дикой буре его сохранилась печать,
И смеялось оно, опускаясь на дно,
Подымаясь к лазури, смеялось опять.
Изумрудным покрыло земные пути,
Зажигало лиловым морскую волну…
Я не смел подойти и не мог отойти,
И не в силах был словом порвать тишину.

Вместе с поэтом Н. Гумилевым желаю отыскать зачарованный остров любви,творчества, радости и счастья
Зачарованный викинг, я шел по земле,
Я в душе согласил жизнь потока и скал,
Я скрывался во мгле на моем корабле,
Ничего не просил, ничего не желал.
В ярком солнечном свете — надменный павлин,
В час ненастья — внезапно свирепый орел,
Я в тревоге пучин встретил остров ундин,
Я летучее счастье, блуждая, нашел.
Да, я знал, оно жило и пело давно,
В дикой буре его сохранилась печать,
И смеялось оно, опускаясь на дно,
Подымаясь к лазури, смеялось опять.
Изумрудным покрыло земные пути,
Зажигало лиловым морскую волну…
Я не смел подойти и не мог отойти,
И не в силах был словом порвать тишину.

суббота, 02 июня 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Про Феанаро. Епічний глюк про епічного героя.
Глюки тут
перевод

Прослушать или скачать The Curse Of Feanor бесплатно на Простоплеер
Глюки тут
перевод

Прослушать или скачать The Curse Of Feanor бесплатно на Простоплеер
пятница, 01 июня 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
31.05.2012 в 18:28
Пишет Gwailome:День как вся жизнь. Часть третья (но не последняя, как можно вдруг подумать по содержанию)
читать дальше
URL записичитать дальше
Окончание
четверг, 31 мая 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Свобода волі в християнському розумінні - це повна покора. А якщо істота починає реалізувати свободу волі, то вишні сили не тільки їй не допомагають, а ще й нацьковують на неї всякі лихі сили. І тільки тоді, коли зламана, знеможена людина відмовляється від усякої свободи волі і на колінах приповзає назад, її урочисто рятують і роблять прикладом для інших...свободних.
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
вторник, 29 мая 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
понедельник, 28 мая 2012
22:54
Доступ к записи ограничен
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
24.05.2012 в 22:19
Пишет Gwailome:Собственно, это обработка нашей с Лестаром сыгровки к "Детям Амана-2". Он очень давно был выложен в моем творческом и ныне архивном ЖЖ, теперь я выкинула из него некоторый излишек соплей и красивостей и могу сказать, что я им очень довольна
Конечно же, основная заслуга в этом полу... нет, брата моего Феанаро, а я лишь скромно следовал...
День как вся жизнь. Часть первая
URL записи
воскресенье, 27 мая 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
суббота, 26 мая 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
пятница, 25 мая 2012
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Томас Манн "Будденброки"
Знову нервує авторський концепт, що Красу можуть відчувати тільки хлялі і хворі декаденти. До речі - прихід родини Будденброків до розуміння прекрасного в образі Ганно, сам письменник класифікує як виродження. Пропущені можливості влити в жили давнього купецького посімейства "свіжу кров" - Антонія і майбутній лікар, син лоцмана, та Томас і дівчина з крамнички - навряд чи допомогли б Будденброкам, прикладом тому є Готгольд Будденброк та його звиродніла родина.
До речі - мені дуже подобається оця кланова вірність фірмі, малій вітчизні і роду. Всі ті, хто поставав проти клану - хотів цього автор чи не хотів - дурні або дебіли на зразок Христіана.
А взагалі - вадою цієї книги є відсутність яскравих особистостей. Хоча консул Йоганн і Томас є пречудовими.
Перечитав з задоволенням - я мабуть у котромусь з минулих життів німцем був.

Знову нервує авторський концепт, що Красу можуть відчувати тільки хлялі і хворі декаденти. До речі - прихід родини Будденброків до розуміння прекрасного в образі Ганно, сам письменник класифікує як виродження. Пропущені можливості влити в жили давнього купецького посімейства "свіжу кров" - Антонія і майбутній лікар, син лоцмана, та Томас і дівчина з крамнички - навряд чи допомогли б Будденброкам, прикладом тому є Готгольд Будденброк та його звиродніла родина.
До речі - мені дуже подобається оця кланова вірність фірмі, малій вітчизні і роду. Всі ті, хто поставав проти клану - хотів цього автор чи не хотів - дурні або дебіли на зразок Христіана.
А взагалі - вадою цієї книги є відсутність яскравих особистостей. Хоча консул Йоганн і Томас є пречудовими.
Перечитав з задоволенням - я мабуть у котромусь з минулих життів німцем був.
